Збереження історичного минулого заради плекання гідного майбутнього
«Малу батьківщину» має кожний. З історії окремого села, міста, хутора, вулиці й родини складається історія всієї держави. Здобуття Україною незалежності й роки самостійного, державотворчого, соціально-політичного, економічного й духовно-культурного розвитку актуалізували потребу дослідження історії населених пунктів країни в загальнодержавному просторі й часі. Зауважимо, що впродовж останнього двадцятип’ятиріччя у науковому осмисленні становлення і розвитку регіонів, міст відбуваються серйозні зрушення.
Висвітлення історії міст і сіл країни виявляє їх біографію від далекої минувшини до сьогодення, розкриває з позицій правди багатовікову, героїчну й трагічну історію українського народу, його потужний внесок у надбання світової цивілізації. Це слугує утвердженню національної ідеї й ідентичності українців. Адже нація, яка не знає свого минулого, не варта майбутнього. Кожний населений пункт є краплинкою у всезагальному історичному річищі Української Держави, віддзеркаленням її історії. І людина завжди повинна знати, звідки пішла в життя…
Неповторною, самобутньою є історія Дубровиччини, яка здавна цікавила мешканців Полісся. Її багатогранність привертає увагу багатьох науковців та краєзнавців до поглибленого вивчення далекого і сучасного життя краю.
Історія сіл Удрицька, Хочина та Смородська також є цікавою та багатоаспектною, сповненою визначних, інколи драматичних та навіть кривавих подій. Останніми роками з’явилися згруповані відомості з історії згаданих сіл та церков. Це результат клопіткої праці бібліотекарів, вчителів. Наразі немає ґрунтовної наукової праці, яка б презентувала історію всіх сіл Дубровицького району. У цьому і полягає актуальність дослідження Валерія Миколайовича Войтовича – письменника, енциклопедиста, фольклориста, художника.
Валерій Миколайович – автор майже трьох десятків наукових книг і кількох сотень картин – загадкових, неординарних і не менш провокативних. Митець зізнається, що сам не завжди до кінця розуміє, що зображує на полотні. Та якщо його полонить якась ідея, то він і вдень, і вночі за допомогою олійних фарб та пензля невтомно втілює свої задуми. «У мене взагалі малярство пов’язане із моїми науковими пошуками. Тому в мені гармонійно вживаються і художник, і науковець», – розповідає Валерій Миколайович. Не зважаючи на те, що йому 65, він і надалі обіцяє творити картини і писати книги.
Зараз він працює над написанням та виданням нової книги, яка ілюструватиме історію Дубровиччини. Науковцеві було люб’язно надано зібрані краєзнавчі матеріали, проведено екскурсії сільськими школами, музеєм «Берегиня» у Смородському НВК, Удрицькою публічно-шкільною бібліотекою та музейною експозицію при ній, Смородською церквою, збудованою більше ста років тому. В. М. Войтович мав змогу поспілкуватися з корінним населенням, зокрема родиною Жанни Пігаль та Марії Бондарчук. Усе почуте «з перших вуст» та побачене фіксувалося у нотатнику, фотографувалося та паспортизувалося. Зокрема, дослідник зібрав старі світлини, на яких закарбовано життя села ХІХ-ХХ століть, інформацію про відомих людей.
Валерій Миколайович був вражений краєвидами, адже села є доволі мальовничими та затишними, багатими пам’ятками історії та культури.
Попри труднощі, пов’язані з суспільно-економічною кризою, видобутком бурштину, військовими діями й участю в АТО, сільські мешканці сповнені бажанням працювати й надалі примножувати традиції й культурно-історичні пам’ятки краю, зберегти історичне обличчя і його красу.
Валерій Войтович переконаний, що «ми повинні досліджувати коріння своїх предків, бо воно є могутньою часткою духовного надбання українців, національної культури – живопису, скульптури, письменства, поезії, театру тощо».
Сподіваємось, що ця розвідка про окремі села району дозволить читачеві зрозуміти, що ми маємо неповторну історію, багату на події доленосного значення. А головне – започатковує наукове вивчення історії краю від найдавніших часів до сьогодення.
Інна Дячок,
Завідуюча Удрицькою ПШБ
