Удрицька публічно-шкільна бібліотека

В 1939 році в старому селі Удрицька, відкрилась перша сільська бібліотека. Вона розташувалась у великій кімнаті, де при Польській владі була єврейська корчма. Разом з бібліотекою відкрився і сільський клуб. На той час в бібліотеці нараховувалось дуже мало літератури. Першим бібліотекарем була Лепініна, яка разом із завклубом Фельманом організовували різні вечори, постановки п’єс.

Справжніми перлинами стали п’єси: «Наталка-Полтавка» Котляревського, «Ой не ходи, Грицю та й на вечорниці» М. Старицького. Під час Другої світової війни бібліотеку було закрито. В 1949 році її знову було відкрито і перенесено до центру села. На той час в бібліотеці нараховувалось близько 1 тисячі книг. Користувачами були колгоспники, робітники, службовці, діти.

В 1965 році було побудовано нову сільську раду і бібліотеку було перенесено в приміщення сільської ради, де розміщувалась до 2001 року.

В 2002 році бібліотеку перенесено до сільського будинку культури. Бібліотека розмістилась у двох просторих кімнатах, має читальний зал. Книжковий фонд бібліотеки станавив близько 10 тис. примірників книг. В цьому ж році відбулася реорганізація бібліотечної мережі, і до сільської бібліотеки приєднано шкільну бібліотеку. Бібліотека стала публічно-шкільною. Книжковий фонд став нараховуватись 18 тис.примірників. Бібліотека обслуговує 500 читачів, з них 165 дітей.

Великий внесок для розвитку Удрицької публічно-шкільної бібліотеки вніс зав-бібліотекою Лобач Сава Сергійович. Народився 2 березня 1933 року в простій селянській сім’ ї.

Дитинство Сави Сергійовича було не з легких, тому що в трьох річному віці в нього померла мама. Він і двоє старших брат і сестра залишились жити з батьком. Отак малий Сава виріс без матері.

Під час Великої Вітчизнаної війни з села Удрицьк, як із усієї України молодь почали вивозити до Німеччини. З кожної хати визначалось, хто поїде до Німеччини. Прийшла лиха звістка і в сім’ю Лобачів, їхати повинна була батькова сестра, яка була наймолодша. В сім’ї вирішили, що з нею поїде і Савин батько, так як він був самотній, бо брат був одружений і в хаті залишалася господиня, яка доглядала сім’ю. Батько поїхав із сестрою до Німеччини, звідки не повернувся. Сава Сергійович залишився жити біля братової сім’ї.

Після звільнення села від німецько-фашистських загарбників в 1944 році Сава пішов у 1 клас. Як і зараз пам’ятає: «Ішов в постолях і в полотняній сорочці підкрашеній в червоний колір». В невдовзі і брата забрали на війну, і тоді на плечі малого Сави додалась ще й робота старшого господаря.

«Три дні в школу ходив, - каже Сава Сергійович, - а три дні працював. Це поля орав, косив, сіяв, худобу доглядав, дрова возив із лісу. Було дуже багато роботи, старався, працював і вчився, був добросовісним. Закінчив 7 класів Удрицької неповної середньої школи. Після закінчення школи почав працювати завідуючим сільською бібліотекою.

Одружився з Хілевич Любою Олександрівною, виховав двох дітей: сина і доньку. Заочно Сава Сергійович закінчив Дубенське училище культури. 40 років пропрацював при Радянській владі завідуючим Удрицькою сільською бібліотекою. Будучи завідуючим бібліотекою брав активну участь у проведенні масових заходів, які присвячувались знаменитим і пам’ятним датам, проводили конференції, бесіди. В обідні перерви ходили в поле до людей, на тракторні бригади, в школу, проводили бесіди, дискусії, пропагували книги. До роботи Сава Сергійович ставився чесно і добросовісно. За те й був неодноразово нагороджений районними та обласними почесними грамотами за сумлінну працю, за змагання серед бібліотечних установ. Неодноразово нагороджувався за досягнення найкращих показників у соціалістичному змаганні, занесений у книгу трудової слави Дубровицького району та в книгу трудової слави пропагандистів Рівненського обкому КП України за активну участь в політико-виховній роботі та пропаганді книги. Свій високий професіоналізм передав в надійні руки.

Сьогодні Удрицька публічно-шкільна бібліотека є інформаційним, культурним і освітнім закладом села, яка формує, зберігає та надає в користування зібрання документів.

На сьогодні фонд бібліотеки становить 18200 примірників книг. У фонді представлена література із суспільних, гуманітарних, природничих і філософських та філологічних наук.

Користувачами бібліотеки є учні, студенти, педагогічний колектив школи, колгоспники, робітники, службовці, пенсіонери. Спільно з учителями та культосвітніми працівниками бібліотекарі проводять екскурсії до бібліотеки, ігри, вікторини, бесіди, тематичні вечори на різноманітні теми. Бібліотека входить до складу культурно-дозвілевого комплексу.

Використовуючи різні форми і методи бібліотечно-бібліографічної роботи, бібліотека надає особливу увагу забезпеченню читачів необхідною інформацією. Бібліотекарі постійно вивчають інформаційні потреби і запити читачів.

Інформація про наявну в бібліотеці літературу подається читачам за допомогою виставок нових надходжень, персональних, тематичних книжкових виставок та виставок – переглядів. Працівники бібліотеки приділяють значну увагу автоматизації бібліотечних процесів. Бібліотека забезпечена комп’ютерною технікою. Діяльність бібліотеки спрямована на інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу, розширення доступу користувачів до інформації на основі права користування електронним каталогом, електронними базами даних, підвищення професійного рівня педагогів, учнів, студентів та користувачів бібліотеки.

Мета публічно-шкільної бібліотеки – забезпечити надходження інформації до користувачів бібліотеки, розширити знання кожного окремого учня й озброїти їх навичками роботи з інформацією та використанням її у подальшому житті.

Дячок І.М., бібліотекар Удрицької публічно-шкільної бібліотеки