A A A K K K
для людей із порушенням зору
Миляцька громада
Рівненська область, Сарненський район

Музейна подорож публічною бібліотекою с. Удрицьк

ЕКСКУРСІЯ МУЗЕЙНОЮ ЕКСПОЗИЦІЄЮ «БЕРЕГИНЯ»

 ПРИ БІБЛІОТЕЦІ

Добрий день, шановні гості! Ми раді вітати вас в нашій бібліотеці і хочемо презентувати вам нашу музейну експозицію «Берегиня».

Музейна експозиція заснована у 2016 році і на сьогодні нараховує близько 200 експонатів. Вона є справжньою «машиною часу», яка перенесе нас у ХУІІІ – І пол. ХХ ст.

У першу чергу презентуємо вам світлину священика М. Ісаковича Борисюка, копії його документів (свідоцтво про народження, польський паспорт, «Метрическая выпись», «Удостоверение», виписане «епископом Московского патриархату»), а також фотографії його сім’ї.  Ці писемні джерела є основою фонду музейної експозиції.

Священик довгий час служив при  церкві Різдва Богородиці псаломщиком (1905-1913 рр.), а потім – священиком (1913-1950). На жаль, від удару блискавки в останню суботу серпня 1979 р. церква згоріла. А з кінця 50-х років вона була недіючою.

Також представляємо вам цікаве фото «Парубок Миколай», який брав участь у розподілах земель с. Удрицьк, залицявся до однієї з доньок священика.

Родзинкою нашого музею є книги, які були винесені під час пожежі Свято-Преображенської церкви. Це книга для запису прибуткових та видаткових сум (1922 р.), книги, де вівся облік укладання шлюбу між нареченими (1940 р.), та книга, у якій є записи про народження дітей (1890-1900 рр.) сіл Удрицьк, Милячі, Жадень, хутора Хочин.

Цікавим фактом є історична спадщина заслуженого працівника Удрицької сільської бібліотеки – бібліотекаря Лобача Сави Сергійовича, в складі якої є свідоцтва за досягнення найкращих показників у бібліотечній роботі, збереглася навіть грамота Катерини Фурцевої – міністра культури СРСР – якою був нагороджений бібліотекар. У фонді бібліотеки зберігається диск із записом зустрічі бібліотекаря Інни Дячок та депутата Миляцької сільської ради Олени Смілянець із Савою Сергійовичем.

У бібліотеці є фотографії, на яких закарбовано події 80-х рр. минулого століття: зустрічі із ветеранами, парад на День Перемоги, З’їзд КПРС, колгоспні роботи, передовики колгоспу «Радянська Україна» і т. д.

До речових джерел музейної експозиції належать: серп, пилка поперечка, керосинка, лампа керосинова.

Всі господині у ХУІІІ – на поч. ХІХ ст. мали потерсь, гребінь для чесання льону (дерев’яний або набитий цвяхами), сукало на цівки, прач, тріпачку, секач, що використовувалися для виготовлення  ниток із льону, а потім – тканини, з якої шили одяг. Для прасування використовували качало або ж праску «Залізка», в середину якої насипали жар. У ночвах прали, зберігали сало; пізніше у пранні допомагала тріпачка.

Кожна мама у своїй оселі мала колиску, зроблену з полотна або з лози, яку прибивали до стелі. Її було дуже легко гойдати, а матрацики робили з пахучого сіна, щоб діти росли здоровими. А на свято дітям вдягали святкові сорочки, вишиваючи які мами бажали дітям щасливої долі. А ще мати шила весільне плаття для доньки, збирала придане: вишиті рушники, вишиті макатки, мережива для оздоблення рушників та сорочок.

Кожна картина – це окреме прожите життя, окрема доля, адже кожному хотілося жити щасливо.

Жодна господиня не обходилась без посуду: ложки дерев’яні, глиняні горщики і глечики, макітра для зберігання масла, бутлі для рідини, бейку для биття масла, чемодан для перевозу речей. Незамінною була і лопата для випікання хліба. На лопату клали дубові листочки, потім – тісто, а далі всаджували в піч на черінь. Хліб був запашним і смачним.

Не кожна господиня мала в господарстві таке знаряддя праці, як «Mercery Brond  Clothes»,  призначений для переробки клоччя на вовну, з якої пряли нитки.

Жінки займалися хатніми справами, а чоловіки – своїми, чоловічими: випасали худобу, підковували коней, ловили рибу. Займалися чоловіки і бджільництвом. Часом вони допомагали жінкам збирати ягоди; для цієї справи використовували тарабан. З ягід готували вино, яке зберігали у спеціальному посуді – у бутельках, а пізніше  – у скляних флягах.

У давнину в кожному селі були люди, які мали деякі медичні знання. В с. Удрицьк таким чоловіком був Арсенович Сергій Омельянович по вуличному звався Макота. Займався нетрадиційною медициною. Лікував людей в партизанському загоні. Після війни займався народною медициною в с. Удрицьк: робив мазі , різні настойки .Прославився тим,  що рвав   людям зуби. . До нашого часу збереглись пляшечки в яких зберігав дід Макота ліки.

Пропоную звернути увагу на ще один експонат – хромові чоботи та валянки – це незамінне взуття після лаптів у ХУІІІ – ХІХ ст.

Є в музейній експозиції грошові банкноти  та грошовий білет. (це гроші Радянського Союзу)

До наших часів зберігся і котьолок, в яких солдати у роки Великої вітчизняної війни зберігали їжу. Є й нагороди учасникам бойових дій.

І на завершення екскурсії хочу сказати, що кожна річ, представлена тут, несе в собі пам'ять про наших предків. Не забуваймо: хто не знає минулого, не вартий майбутнього. Тому бережімо наші традиції, звичаї, примножуймо культурні надбання нашого народу.

Дякуємо за увагу!
 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь