ГОДИНА ПОЕЗІЇ «Мова Тичини—співучий струмок». 27.01.2021р.
ГОДИНА ПОЕЗІЇ «Мова Тичини—співучий струмок»
пройшла в бібліотеці КЗ «Перебродівський НВК»(До 130-ї річниці від дня народження українського поета , перекладача Павла Григоровича Тичини) з учнями 5-Акласу.
Поетичне слово приходить до кожної людини ще з малечку.Коли дитинка навчилася читати, вона з великим ентузіазмом декламує:
А я у гай ходила
По квітку ось яку!
А там дерева –люлі.
І все отак зозулі :
ку-ку!
Школяр читає поезії Тичини уже в молодших класах, потім вчить у п’ятому, десятому класах, учиться сприймати її мудрість та красу, виносячи в наступне любов, зачудування, пошану до здобутків рідної мови.
Як лірика найрізноманітніших почуттів Павла Тичину знають і люблять далеко за Україною.В його особі маємо поета європейського значення, одного із найвидатніших наших поетів двадцятого сторіччя.
Тичина не тільки писав вірші, а був і перекладачем: досконало володів болгарською, вірменською, французькою й турецькою мовами.
Край у якому народився поет(село Піски Чернігівської області) не міг не вплинути на його творчість, адже Чернігівщина- один із найчарівніших куточків України.Широкий степ, густі ліси, чарівна річка Десна-усе це Чернігівщина.
«Син України,її чорнозему, її безкрайнього степу»- це про Тичину писав Євген Маланюк .
Своє захоплення рідним краєм поет висловив у вірші «Не бував ти у наших краях !» (віршик зачитала п’ятикласниця Жовкла Ніна). «Читаючи віршик не можна стримати свого захоплення красою його рідного краю, про що свідчать не тільки епітети (блакитні простори, веснянії ночі) а й оклична інтонація(чотири знаки оклику). Ліричний герой переконує: якщо ви побуваєте в його краях, то повернетесь вже іншою людиною, тому що естетично збагатитеся.Не може не подарувати естетичного задоволення споглядання такої краси: Там же небо синє- блакитні простори… А веснянії ночі в гаях!Навіть люди там ніколи не плачуть, а співають пісні. У захопленні ліричного героя красою рідної землі звучать і патріотичні нотки- зауважила бібліотекар у своїй розповіді.Окрім цього вірша, дітям найбільше сподобались такі: «Гаї шумлять», «Арфами, арфами…», «Хор лісових дзвіночків»
Поезію тичини називають музикальною. Сам поет мав чудовий голос, співав у різних хорах Ще навчаючись співав у семінарському, а згодом у міському хорі.Музикальність – важлива риса особистості П. Г.Тичини- набула яскравого вияву в його поетичній творчості.Бібліотекар розповіла дітям коротенько біографію поета. Для дітей оформлено книжкову виставку : «Найніжніший лірик».П’ятикласники читали вірші,які їм дуже сподобались. Діти дізналися із розповіді бібліотекаря, що однією з ознак індивідуального стилю поета це- використання виражальних можливостей різних видів мистецтв. Не лише музика, а й живопис стають Тичині в пригоді.Це переконливо засвідчує цикл із чоотирьо віршів «Пастелі».Автор невипадково назвав свої вірші пастелями. Кожен із творів- окремий малюнок якоїсь частини добового циклу.Дуже незвичний ефект створюється за допомогою численних персоніфікованих образів.Ромашки вранці розплющують очі, день випиває доброго вина, вечір приходить навшпиньки і вкладається спати. а буркотлива старенька ніч просить укрити її бо нездужає. Наш світ сповнений краси . І мабуть, найтонше відчувають її поети .Одним із них є наш Павло Григорович Тичина. Він зображує життя по особливому: не просто розповідають про певне явище чи подію, а діляться з нами своїми враженнями від побаченого, почутого, пережитого.Бібліотекар зачитала вірші.Читаючи вірші поета бібліотекар з дітьми обговорювали їх., відповідали на запитання виявляючи читацьку, літературну компетентність. Найактивнішими були : Жовкла Ніна, Чмуневич Вадим, Денищич Софія.
