"Бібліотеки та музеї...". 25.01.2021р.
Бібліотеки та музеї мають схожі завдання, пов’язані з вивченням, збереженням, використанням та популяризацією інформаційних матеріалів з метою задоволення інформаційних, наукових і культурних потреб суспільства, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини, збагачення духовного потенціалу народу.
Музейна експозиція в нашій бібліотеці заснована у 2016 році і на сьогодні нараховує близько 200 експонатів. Вона є справжньою «машиною часу», яка перенесе нас у ХУІІІ – І пол. ХХ ст.
У першу чергу презентуємо вам світлину священика М. Ісаковича Борисюка, копії його документів (свідоцтво про народження, польський паспорт, «Метрическая выпись», «Удостоверение», виписане «епископом Московского патриархату»), а також фотографії його сім’ї. Ці писемні джерела є основою фонду музейної експозиції.
Священик довгий час служив при церкві Різдва Богородиці псаломщиком (1905-1913 рр.), а потім – священиком (1913-1950). На жаль, від удару блискавки в останню суботу серпня 1979 р. церква згоріла. А з кінця 50-х років вона була недіючою.
Також представляємо вам цікаве фото «Парубок Миколай», який брав участь у розподілах земель с. Удрицьк, залицявся до однієї з доньок священика.
Родзинкою нашого музею є книги, які були винесені під час пожежі Свято-Преображенської церкви. Це книга для запису прибуткових та видаткових сум (1922 р.), книги, де вівся облік укладання шлюбу між нареченими (1940 р.), та книга, у якій є записи про народження дітей (1890-1900 рр.) сіл Удрицьк, Милячі, Жадень, хутора Хочин.
Цікавим фактом є історична спадщина заслуженого працівника Удрицької сільської бібліотеки – бібліотекаря Лобача Сави Сергійовича, в складі якої є свідоцтва за досягнення найкращих показників у бібліотечній роботі, збереглася навіть грамота Катерини Фурцевої – міністра культури СРСР – якою був нагороджений бібліотекар. У фонді бібліотеки зберігається диск із записом зустрічі бібліотекаря Інни Дячок та депутата Миляцької сільської ради Олени Смілянець із Савою Сергійовичем.
У бібліотеці є фотографії, на яких закарбовано події 80-х рр. минулого століття: зустрічі із ветеранами, парад на День Перемоги, З’їзд КПРС, колгоспні роботи, передовики колгоспу «Радянська Україна» і т. д.
До речових джерел музейної експозиції належать: серп, пилка поперечка, керосинка, лампа керосинова.
Всі господині у ХУІІІ – на поч. ХІХ ст. мали потерсь, гребінь для чесання льону (дерев’яний або набитий цвяхами), сукало на цівки, прач, тріпачку, секач, що використовувалися для виготовлення ниток із льону, а потім – тканини, з якої шили одяг. Для прасування використовували качало або ж праску «Залізка», в середину якої насипали жар. У ночвах прали, зберігали сало; пізніше у пранні допомагала тріпачка.
Кожна мама у своїй оселі мала колиску, зроблену з полотна або з лози, яку прибивали до стелі. Її було дуже легко гойдати, а матрацики робили з пахучого сіна, щоб діти росли здоровими. А на свято дітям вдягали святкові сорочки, вишиваючи які мами бажали дітям щасливої долі. А ще мати шила весільне плаття для доньки, збирала придане: вишиті рушники, вишиті макатки, мережива для оздоблення рушників та сорочок.
Кожна картина – це окреме прожите життя, окрема доля, адже кожному хотілося жити щасливо.
Жодна господиня не обходилась без посуду: ложки дерев’яні, глиняні горщики і глечики, макітра для зберігання масла, бутлі для рідини, бейку для биття масла, чемодан для перевозу речей. Незамінною була і лопата для випікання хліба. На лопату клали дубові листочки, потім – тісто, а далі всаджували в піч на черінь. Хліб був запашним і смачним.
Не кожна господиня мала в господарстві таке знаряддя праці, як «Mercery Brond Clothes», призначений для переробки клоччя на вовну, з якої пряли нитки.
Жінки займалися хатніми справами, а чоловіки – своїми, чоловічими: випасали худобу, підковували коней, ловили рибу. Займалися чоловіки і бджільництвом. Часом вони допомагали жінкам збирати ягоди; для цієї справи використовували тарабан. З ягід готували вино, яке зберігали у спеціальному посуді – у бутельках, а пізніше – у скляних флягах.
У давнину в кожному селі були люди, які мали деякі медичні знання. В с. Удрицьк таким чоловіком був Арсенович Сергій Омельянович по вуличному звався Макота. Займався нетрадиційною медициною. Лікував людей в партизанському загоні. Після війни займався народною медициною в с. Удрицьк: робив мазі , різні настойки .Прославився тим, що рвав людям зуби. . До нашого часу збереглись пляшечки в яких зберігав дід Макота ліки.
Пропоную звернути увагу на ще один експонат – хромові чоботи та валянки – це незамінне взуття після лаптів у ХУІІІ – ХІХ ст.
Є в музейній експозиції грошові банкноти та грошовий білет. (це гроші Радянського Союзу)
До наших часів зберігся і котьолок, в яких солдати у роки Великої вітчизняної війни зберігали їжу. Є й нагороди учасникам бойових дій.
І на завершення екскурсії хочу сказати, що кожна річ, представлена тут, несе в собі пам'ять про наших предків. Не забуваймо: хто не знає минулого, не вартий майбутнього. Тому бережімо наші традиції, звичаї, примножуймо культурні надбання нашого народу.
