«Україна пам’ятає !Світ визнає!»
«Україна пам’ятає !Світ визнає!» під такою назвою провели виховний захід бібліотекар Іценко Ірина Михайлівна та класний керівник Чмуневич Вікторія Володимирівна КЗ «Перебродівський НВК(з учнями 5-Б класу)
Вчителька зачитала такі рядки: Відкрийтесь небеса!
Зійдіть на землю,
всі українські села, пересілки , хутори,
Повстаньте всі, кому сказали: « Вмри!»
Засяйте над планетою, невинні душі!
Зійдіть на води й суші,
Збудуйте пам’яті невигасний собор!
Це- двадцять другий рік,
Це-тридцять третій рік.
Це-сорок шостий рік
Голодомор… Голодомор…Голодомор…
«1932-33рр. Найчорніший час в історії України.В світі не зафіксовано голоду, подібного тому,що випав на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країн. Тривалий час1933 рік називали одним з найсприятливіших у радянській історії,- розповідає учням бібліотекар. А навесні цього року в Україні помитрало25 тисяч людей щодня, 1 тисяча щогодини, 17- щохвилини.Всього жертвами голоду, за неповними даними, стало від7 до 10 млн. осіб, з них- 3 млн.- діти.
Народе мій! Пам'ять знову відродилась,
Прийшла з остогидлого життя,
Щоб свічкою новою запалала
душа, зірвавши пута забуття.
Пам'ять-нескінченна книга,в якій записано все- і життя людини, і життя країни. І сьогодні , через 88 років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії ,що розігралась на благословенній землі, квітучого українського краю.
У 1932 р.погодні умови склалися сприятливі: і хліб, слава Богу, вродив українці, працьовиті люди, не полінувалися зібрати його. але становище в країні було катастрофічним. Тому партійно- державна верхівка під керівництвом Сталіна прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи щляхом конфіскації запасів зерна у хліборобській галузі.В країні штучно створили голод.
У змореної голодом людини нищилось все людське. Голодна людина- це звір, вона байдужа, ні на що не реагує, нічого не жаліє. Вона хоче їсти. І це людське «озвіріння» еволюціонувало.Читаємо в одному із джерел «в 1931 році одна незаможна селянка врятувала дочку виселених до Сибіру куркулів. А в 1933-му вона з’їла власну дитину»У голодоморі1933 жінки трималися до останнього, бо дітки ж. І тому часто перед смертю матері божеволіли. А коли не ставало матерів, гинули осиротілі діти. А першими відходили чоловіки…Люди втрачали людську подобу, мали місце численні випадки канібалізму. Страшнішого гріха мабуть світ не знав- змучена голодом дитина вмирає посеред повних колосків пшениці.
Мільйони синів і доньок України, мільйони невинних людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені Голодомором. Тоталітарний комуністичний режим свідомо спланував і здійснив проти нас терор голодом.Ми пережили катастрофу, яка могла зупинити життя всього нашого народу. Такі дії тодішньої влади є злочином проти людяності і віповідають визначенню геноцидуу Конвенції ООН від9 грудня 1948 року.
На цій основі 28 листопада2006 року за ініціативи Президента України Віктора Ющенка Верховна Рада прийняла Закон «Про голодомор 1932-33рр.в Україні», яким голодомор визнано геноцидом українського народу.
Присутні пом’янули всіх жертв голодоморів хвилиною мовчання. На столі горить свічечка .лежить хлібинка на українському рушникові.
Діти підготували і розказали вірші про голодомор: Парипа Аня ( Д. Білоус «А кажеш не було голодомору?», Свиридович Юлія ( … У чому винні ви, старенька мати ?) Гребеневич Ілля ( Ніде нехай такого більш не буде..» , Хомич Анастасія ( «Зворушує мелодія скорботи…) ,Тропець Софія( «Співають коники у житі» )
Бібліотекар познайомила учнів з матеріалами книжкової виставки «Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним літає», яку приготувала для дітей.Діти мали змогу побачити малюнки намальовані учнями до теми «Голодомор очима дітей».
Вчителька зачитала також віршики про голодомор, та розповіла діткам про прийняту у серпні1932 р. спільну ПостановуЦентрального виконкому і Раднарком уСРСР «Про охорону майна держпідприємств, колгоспів,кооперації за зміцнення суспільної власності» відомий у народі як Закон «Про п’ять колосків», авторство якої приписують особисто Сталіну. Сумнозвісний закон став передвісником Голодомору.Він передбачав за розкрадання колгоспного майна(а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна.За наявності пом’якшуючих обставин, покарання- 10 років ув’язнення в таборах. Амністія заборонялася. Закон «про п’ять колосків» не мав прецедентів у світовій історії.В тогочасних умовах він фактично забороняв людям розпоряджатися їжею.
Трагічна пам'ять про голодомор- то як чорний, незглибимий колодязь, у який, можливо, і не хотілося б заглядати, - бо ж побачимо себе далеко не такими, якими б хотіли бачити.
Але мусимо подивитися у цей колодязь чесно, нічого не приховуючи, ніби очистити власні душі від скверни; самовисповідатись і покаятись, аби не повторилося найстрашніше за всю історію України- штучне,насильницьке знищення людей.
І бібліотекар і вчитель звернулися до дітей «Нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню- частинки вічного. А світло свічечки хай буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті… То ж на знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору у суботу,( цього річ 27 листопада2021р), .з 16 год.приєднаймося до щорічної всеукраїнської акції «Засвіти свічку!»Із настанням темряви засвітіть і поставте свічечку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. І цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників».Ще було переглянуто відео «Устами очевидців Голодомору».
